Степова гадюка Vipera renardi Christoph, 1861

Степова гадюка – невелика отруйна змія, яка широко розповсюджена в степовій зоні Євразії від України до Китаю. Ця сіра змійка з темною зигзагоподібною смугою на спині населяє відкриті місцеперебування: різні варіанти степів, іноді – напівпустелі, зустрічається на луках та галявинах в південному лісостепу. Хоча зараз вона – найхарактерніший вид змій степів, прийшла вона сюди нещодавно, не більш кілька сотень тисяч років тому, з гірських степів Північного Кавказу, де й дотепер мешкають її найближчі родичі: гадюка Лотієва та армянська степова гадюка.

Степова гадюка непогано освоїлася на просторих степових рівнинах. В немалій мірі цьому сприяло те, що вона народжує живих змієнят, а не відкладає яйця. Дякуючи живонародженню гадюка може жити у відносно прохолодному кліматі, доходячи на північ до межі поширення степів. Широкий спектр здобичі, до якого входять ящірки, гризуни та членистоногі, також забезпечив їй успішне розселення у степах. До речі, саме живленням комахами, головним чином прямокрилими, що такі чисельні в степах, цей вид відрізняється від більшості інших дрібних гадюк.

Колись степова гадюка була дуже звичайною. В теперішній час вона стає дедалі рідкіснішою з-за втрати природних степів, фрагментації популяцій, прямого винищення людьми та загибелі на шляхах, можливо – надмірного використання отрутохімікатів в сільському господарстві. В Україні степова гадюка занесена до Червоної книги. Чисельна вона тільки в деякіх районах Присивашшя та в Степовому Криму.

Укус степової гадюки болісний, але не смертельний. Ляклива та обережна змія, степова гадюка рідко трапляється на шляху людини та кусає тільки при переслідуванні за крайньої необхідності.

О.Зіненко