Степова гадюка Vipera renardi Christoph, 1861
Степова гадюка – невелика отруйна змія, яка широко розповсюджена в степовій зоні Євразії від України до Китаю. Ця сіра змійка з темною зигзагоподібною смугою на спині населяє відкриті місцеперебування: різні варіанти степів, іноді – напівпустелі, зустрічається на луках та галявинах в південному лісостепу. Хоча зараз вона – найхарактерніший вид змій степів, прийшла вона сюди нещодавно, не більш кілька сотень тисяч років тому, з гірських степів Північного Кавказу, де й дотепер мешкають її найближчі родичі: гадюка Лотієва та армянська степова гадюка.
Степова гадюка непогано
освоїлася на просторих степових рівнинах. В немалій мірі цьому сприяло те, що
вона народжує живих змієнят, а не відкладає яйця. Дякуючи живонародженню гадюка
може жити у відносно прохолодному кліматі, доходячи на північ до межі поширення
степів. Широкий спектр здобичі, до якого входять ящірки, гризуни та членистоногі,
також забезпечив їй успішне розселення у степах. До речі, саме живленням
комахами, головним чином прямокрилими, що такі чисельні в степах, цей вид відрізняється
від більшості інших дрібних гадюк.
Колись степова гадюка була дуже звичайною. В теперішній час вона стає дедалі рідкіснішою з-за втрати природних степів, фрагментації популяцій, прямого винищення людьми та загибелі на шляхах, можливо – надмірного використання отрутохімікатів в сільському господарстві. В Україні степова гадюка занесена до Червоної книги. Чисельна вона тільки в деякіх районах Присивашшя та в Степовому Криму.
Укус степової гадюки болісний, але не смертельний. Ляклива та обережна змія, степова гадюка рідко трапляється на шляху людини та кусає тільки при переслідуванні за крайньої необхідності.
О.Зіненко