Хатній горобець Passer domesticus (Linnaeus, 1758)

Хатній горобець – добре відомий всім птах. Його природний ареал обмежувався Євразією і Північною Африкою. Починаючи із середини 19-го століття, горобців завезли у різні країни Африки, Північної і Південної Америки, в Австралію і Нову Зеландію, на океанські острови, а згодом, знову ж таки, завдячуючи діяльності людини (у тому числі і ненавмисної), вони вже розселялися самостійно. Хатній горобець повсюдно пов'язаний із людськими поселеннями. Місцевостей, що віддалені від міст та сіл, він, найчастіше, уникає. У районах із виходами крейди горобці селяться по нішах у крейдяних ярах та кар’єрах, але завжди поблизу селищ та сіл.

В оперенні хатнього горобця поєднані різноманітні відтінки бурого і сірого кольорів. Самці і самки добре відрізняються за забарвленням. В оперенні самки переважає жовтувато-бурий або ясно-цинамоновий колір. У самця помітний контраст між сірими шапочкою, грудьми, боками, підхвістям і червонувато-брунатною спиною, а також чорною плямою на підборідді і горлі.

У хатніх горобців буває дві, три та навіть і чотири кладки на рік. Гніздяться вони зазвичай закрито – у щілинах, нішах, норах, дуплах, але можуть будувати і своєрідні кулясті гнізда на гілках дерев. Під час розмноження селяться окремими парами або утворюють колонії. Самки відкладають до 7 яєць, пташенят вигодовують і обігрівають обидва батьки. Їжа пташенят – це переважно безхребетні, наприклад, гусінь і інші комахи із м’якими покривами. Самець деякий час тримається разом із виводком, що залишив гніздо, а згодом молоді птахи об’єднуються у зграї та переходять до суспільного засобу життя.

Повсюдно в гніздовому ареалі хатній горобець – осілий птах. На протязі всього року горобці збираються на спільні ночівлі, але найбільш помітними такі скупчення стають після завершення сезону розмноження. З приходом холодів частина птахів починає ночувати у сховищах: деякі для ночівлі приносять гніздовий матеріал в щілини, інші використовують гніздові ніші. Але все одно багато птахів продовжують збиратися разом та ночувати групами.

Попри усю колишню успішність хатнього горобця нині у країнах Європи і Північної Америки відбувається стрімке скорочення чисельності виду. Головна причина зникнення горобця з сільської місцевості – це зміни у веденні сільського господарства. Зниження чисельності пов’язане із ростом застосування пестицидів, що приводить до знищення комах, головного кормового об’єкту гніздових пташенят, а також із вдосконаленням сільськогосподарської техніки і, відповідно, із зниженням втрат зерна на ланах, що є головним кормом для дорослих птахів. У містах першопричина зниження чисельності полягає у зникненні необхідних для горобців постійних джерел корму. По-перше, із ростом упорядкованості та завдячуючи повсюдному використанню пластикових пакетів все менш доступними для цих птахів стають харчові відходи. По-друге, відбувається скорочення площ пустирів, на яких горобці збирають комах і насіння рослин. Все це прискорює процес зникнення хатнього горобця, в минулому – вірного супутника людини.

Текст: О. Брезгунова
Фото: Є. Скоробогатов, О. Брезгунова