Візерунковий полоз Elaphe dione (Pallas, 1773)

Візерунковий полоз – один з широко розповсюджених представників роду Elaphe, який налічує, за останніми оцінками фахівців, 11 видів змій. Його сучасний ареал простягається від Лівобережної України і Закавказзя до Далекого Сходу через Іран, Середню і Центральну Азію, Казахстан, Монголію та Північний Китай.

Свою назву цей полоз отримав за характерний візерунок на верхній стороні голови, що утворений поєднанням подовжніх і поперечних плям та смуг. Візерунок кожної особини неповторний та унікальний.

Висока екологічна пластичність дозволяє полозу в межах усього свого ареалу займати досить різноманітні біотопи. Його можна зустріти у степах і пустелях, у хвойних і мішаних лісах, по порослих чагарником схилах гір і балок, у заплавах річок і тугаях, по солончаках і альпійських луках.

Основною їжею полоза слугують мишоподібні гризуни і ящірки, але нерідко він спустошує гнізда дрібних птахів.

Активний період у житті цих змій починається з кінця березня – початку квітня і триває до середини жовтня, коли вони йдуть на зимівлю. Парування у полозів відбувається практично відразу після виходу із зимової сплячки. На початку літа самки відкладають від 5 до 20 яєць, з яких за півтора-два місяці з'являються молоді особини довжиною до 25 см.

Зимівля – досить цікавий період, що має велике значення в житті полозів. Місце, де змії йдуть у сплячку, постійне та використовується ними на протязі всього життя. Передзимівельні скупчення у полозів нерідко бувають чисельними і можуть складатися з кількох сотень особин. Крім того, часто місця таких скупчень використовуються і іншими представниками амфібій і рептилій, наприклад, звичайною мідянкою і зеленою жабою.

Для території України візерункового полоза можна вважати степовим видом. На більшій частині ареалу загроз його існуванню немає. В Україні ж цей полоз включений до третього видання Червоної книги як зникаючий вид. Зниження його чисельності пов'язано, перш за все, зі скороченням площі придатних місць проживання – через оранку та залісення і без того нечисленних степових ділянок.

Серед місцевого населення полоза часто вважають за отруйну змію, внаслідок чого вид сильно страждає від прямого знищення. При зустрічі з людиною полоз найчастіше рятується втечею. Загрози ані для життя, ані для здоров'я людини він не становить.

А.І. Тупіков