Лучна трав’янка Saxicola rubetra (L.)

Більша частина життя багатьох комахоїдних птахів проходить на своєрідних підвищених пунктах, які прийнято називати присадами. З них можна легко вистежувати здобич, спостерігати за своїми сусідами, заздалегідь помічати наближення небезпеки. Один з таких видів – наш звичайний птах, лучна трав’янка. Головний елемент життєвого простору цього мешканця луків і степів – жорсткі стеблини трав або верхівки кущів, що здіймаються над суцільним трав’яним покривом.

У крейдяному степу Східної України лучна трав’янка поступається чисельністю хіба що польовому жайворонку. Скрізь можна побачити цих птахів, що сидять по верхівках невеличких кущиків і зустрічають людину стривоженим чеканням. Здобиччю трав’янок є комахи, яких вони ловлять у повітрі або на поверхні ґрунту, вистежуючи з присади.

Оперення лучної трав’янки не надто яскраве: у самця помітний контраст між ніжним, жовтогарячим кольором горла і грудей, білою бровою і темною ділянкою на щоці. Кольори оперення самки взагалі непримітні. Забарвлення цих птахів напрочуд гармонує із рослинністю, особливо наприкінці літа і восени.

Зимують лучні трав’янки у тропічній Африці і тому прилітають навесні порівняно пізно, в останній третині квітня. Спочатку на місцях гніздування з’являються самці. Вони займають території, на яких обов’язково повинні бути присади різної висоти, а також ділянки із сухою рослинністю, де можна влаштувати гніздо. Нерідко трав’янки оселяються у придатних місцях близько одна від іншої. Зайнявши територію, самець більшу частину часу витрачає на спокійне співання. Його пісня складається з різноманітних фраз, що періодично повторюються і часто містять імітації співу або позивів інших видів птахів.

Самки з’являються приблизно за тиждень після прильоту самців. З цього моменту життя у поселеннях трав’янок наочно пожвавлюється. Тепер від самців можна почути виключно голосне і багате на імітації співання в польоті і побачити, як дивним чином змінюється їх вигляд у взаємодії із самкою, – на очах стають помітнішими білі плями на крилах і голові.

Напружений період триває близько двох тижнів, а потім птахи приступають до гніздування і в місцях, де вони мешкають, запановує тиша. Гніздо з сухих стеблин осок і злаків будує самка. Наприкінці травня в ньому з’являється кладка з 6-7 зеленувато-блакитних яєць. Насиджує її тільки самка, а самець зазвичай охороняє її, сидячи на присаді неподалік від гнізда. Вигодовуванням займаються обидва батьки. Пташенята лишають гніздо іще до підйому на крило, у віці 11-12 днів. Близько тижня вони переховуються у траві. Та навіть і пізніше, поки вони не навчаться нормально літати і не познайомляться із околицями гнізда, побачити їх буде важко. Цікаво, що виводок зазвичай розділяється на дві частини, одну з яких водить самець, а іншу – самка. Коли молодим птахам виповнюється 25-26 діб, вони набувають самостійності. Сімейні групи розпадаються і незабаром у придатних місцях утворюються скупчення трав’янок, в яких переважають молоді птахи. Дорослі ж трав’янки, які втратили кладку, а таких буває дуже багато, приступають до повторного розмноження, часто міняючи гніздову ділянку. Ця друга хвиля розмноження припадає на кінець червня – початок липня. Наприкінці літа знову утворюються скупчення трав’янок. В них молоді птахи навчаються самостійно здобувати корм, вперше пробують співати. Поступово трав’янки лишають місця розмноження. Зазвичай це відбувається до середини вересня і лише окремі птахи затримуються до кінця цього місяця.

М.В. Банік