Головна

Серед просторих ланів і розлогих долин, у тиші спокійного степового краю око раптом бачить щось незвичне. Вздовж річки туляться один до одного величезні білі пагорби. Це – виходи гірської породи, писальної крейди. Все тут вражає, все запам’ятовується назавжди: і приземкуваті, сизуваті рослини, і пахощі, і чудернацькі фігури, що їх виточили з крейди вода і вітер. Вдаються в очі ознаки гірського краю – ущелини і урвища, рівчаки і осипи. Характер цих начебто і невеличких крейдяних гір відчутний у їх дикому, недоторканому вигляді. В наших силах зберегти їх у первісному стані, а разом і їх неповторних мешканців, – рослини і тварин, багато з яких є свідками бурхливих подій льодовикового періоду.